Що шотландці носять під кілтом: як з’явилася знаменита традиція без білизни

Кілт давно став одним із найвідоміших символів Шотландії, але традиція носити його без нижньої білизни виникла не через моду. Її пов’язують із побутом шотландських горців і військовими полками, хоча сьогодні дотримуватися старого звичаю ніхто не зобов’язаний.

Попередником сучасного кілта був так званий великий кілт — Feileadh Mòr, письмові згадки про який датуються кінцем XVI століття. Це був великий шматок вовняної тканини завдовжки приблизно від чотирьох до восьми метрів.

Тканину обертали навколо тіла та фіксували ременем. Верхню частину можна було накидати на плечі, використовувати як плащ у погану погоду або навіть як ковдру під час ночівлі.

Для мешканців шотландського високогір’я такий одяг був насамперед практичним. Він захищав від холоду й дощу, не надто обмежував рухи та дозволяв обходитися одним предметом одягу в різних ситуаціях.

Звичний сьогодні короткий кілт з’явився значно пізніше. Його створення часто приписують англійському промисловцю Томасу Роулінсону, який у 1720-х роках нібито запропонував прибрати верхню частину великого пледа, бо вона заважала робітникам.

Водночас історики не виключають, що коротка форма кілта могла сформуватися поступово й без конкретного винахідника. З часом саме цей варіант став найпоширенішим і перетворився на впізнаваний елемент шотландського одягу.

Важливою частиною кілта став тартан — знаменитий картатий візерунок. Поступово різні варіанти орнаменту почали асоціюватися з певними кланами, родинами та територіями.

Попри зовнішню схожість зі спідницею, традиційний кілт має іншу конструкцію. Його виготовляють із щільної вовняної тканини, ззаду формують характерні складки, а передні частини накладають одна на одну та закріплюють застібками.

Із часом різниця стала не лише конструктивною, а й культурною. Кілт почав асоціюватися з життям горців, військовою історією Шотландії та національною ідентичністю.

Після поразки якобітів у 1746 році британська влада заборонила жителям високогір’я носити традиційний гірський одяг. Заборона діяла до 1782 року, а після її скасування кілт поступово перетворився з повсякденного практичного вбрання на важливий символ Шотландії.

Традицію не носити під кілтом нижню білизну найчастіше пояснюють історичними звичаями горців. У той період білизна взагалі не була обов’язковою частиною чоловічого одягу, тому кілт часто носили безпосередньо на тілі.

Пізніше цей звичай закріпився в шотландських полках британської армії. Такий спосіб носіння кілта отримав окрему назву going regimental, яку можна перекласти як «по-полковому».

З військовою традицією пов’язують і популярну історію про перевірку солдатів за допомогою дзеркала на кінці палиці. Нібито таким способом командири могли переконатися, що військові справді дотримуються правила, однак сьогодні така практика не є обов’язковою.

Сучасні шотландці самі вирішують, що вдягати під кілт. Одні продовжують стару традицію, інші віддають перевагу звичайній нижній білизні залежно від ситуації та власного комфорту.

Для деяких випадків існують і конкретні вимоги. Танцюристам та учасникам Ігор горців належить носити темну білизну, а під орендований кілт її рекомендують вдягати з гігієнічних міркувань.

Сьогодні кілти можна побачити на весіллях, сімейних урочистостях, національних святах, фестивалях та Іграх горців. Вони також залишаються частиною форми окремих військових підрозділів і використовуються як елемент сучасної міської моди.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover