Чи люблять коти своїх господарів: науковці з’ясували, як вони показують прив’язаність

Котів часто вважають незалежними тваринами, які не надто потребують людини, однак дослідження показують складнішу картину. Вони здатні формувати міцну прив’язаність до господарів, сумувати після розлуки та шукати поруч із ними відчуття безпеки.

Науковці водночас обережно ставляться до самого слова «любов». Це суб’єктивне почуття, яке складно виміряти навіть у людей, тому у випадку з тваринами дослідники частіше оцінюють конкретні ознаки соціального зв’язку.

Керівниця лабораторії епідеміології добробуту тварин Каліфорнійського університету в Девісі Карлі Муді пояснює, що важливими показниками є прагнення кота перебувати поруч із людиною, шукати фізичного контакту та реагувати на її присутність.

Окремо вчені вивчають фізіологічні реакції. Деякі роботи показували, що під час позитивного контакту з господарем у котів може підвищуватися рівень окситоцину — гормону, який бере участь у формуванні соціальних зв’язків у різних видів.

Сам по собі такий гормональний ефект не доводить, що кіт переживає любов так само, як людина. Проте він свідчить, що взаємодія з господарем може мати для тварини значне соціальне й емоційне значення.

Фахівчиня з поведінки тварин Крістін Вітале вважає одним із найпомітніших проявів зв’язку прагнення кота до близькості. Під час її досліджень більшість тварин демонстрували ознаки прив’язаності до своїх опікунів.

Коти могли непокоїтися після того, як господар залишав приміщення, а після повернення зустрічати його та шукати поруч заспокоєння. Подібну поведінку спостерігають і у кошенят у стосунках із матір’ю.

Дослідниця Наталія Боррего з Інституту поведінки тварин імені Макса Планка зазначає, що приблизно дві третини котів в одному з досліджень показали надійний тип прив’язаності. Схожі моделі раніше фіксували під час вивчення стосунків дітей із батьками та собак із господарями.

Це не означає, що кіт сприймає людину буквально як батька або матір. Так само немає достатніх підстав стверджувати, що емоційний досвід тварини повністю збігається з людським.

Коти можуть демонструвати прихильність без постійного сидіння на руках. Вони труться головою і щоками, проводять час поруч, зустрічають господаря з піднятим хвостом або самі ініціюють фізичний контакт.

Деякі тварини здатні розпізнавати голос знайомої людини. Після тривалої розлуки окремі коти стають помітно ласкавішими й частіше шукають спілкування.

Ветеринарна біхевіористка Маргарет Груен з Університету штату Північна Кароліна звертає увагу, що прояв прихильності може бути дуже непомітним. Кіт іноді просто обирає місце, де найчастіше перебуває господар, і намагається залишатися неподалік.

Коли тварина треться головою або щоками об людину, вона також залишає на ній свій запах. Така поведінка може допомагати позначити знайомого індивіда і бути одним із проявів довіри.

Водночас характери котів сильно відрізняються. Одні постійно шукають уваги, тоді як інші воліють тримати більшу дистанцію навіть за наявності міцного зв’язку з господарем.

На соціальність впливають генетика, умови утримання, попередній досвід і поведінка самої людини. Особливо важливою вважається рання соціалізація кошеняти.

Якщо тварина в перші періоди життя майже не контактувала з людьми або мала негативний досвід, пізніше їй може бути складніше формувати близькі стосунки. Водночас це не означає, що такий зв’язок неможливий.

Коти також мають іншу історію одомашнення, ніж собаки. Їхні дикі предки переважно жили самостійніше, а люди значно менше впливали на селекцію котів за соціальними ознаками.

Попри це, сучасні домашні коти здатні формувати соціальні зв’язки не лише з людьми, а й з іншими котами та представниками інших видів. Наукових доказів того, що вони переживають любов точно так само, як люди, поки недостатньо, але їхня прив’язаність до господарів може бути стійкою та значущою.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover