Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google
У північно-східній частині Атлантичного океану вчені дослідили місце, куди у другій половині XX століття скинули понад 200 тисяч бочок із радіоактивними відходами. Частина металевих контейнерів уже сильно проржавіла, а їхній вміст потрапив у донний мул.
Французька експедиція працювала в межах проєкту NODSSUM (Nuclear Ocean Dump Site Survey Monitoring) з 27 травня до 28 червня 2026 року. Близько 30 науковців досліджували район поховання радіоактивних відходів на великій глибині.
За допомогою пілотованого підводного апарата Nautile дослідники здійснили 20 занурень на глибину понад 4,5 кілометра. Це стало першим за останні десятиліття детальним обстеженням бочок із близької відстані.
Під час занурень з’ясувалося, що деякі металеві контейнери сильно постраждали від корозії. В окремих місцях їхній вміст уже витік у мул навколо.
Вимірювання показали перевищення фонового рівня радіонуклідів. Найпомітнішими маркерами відходів стали кобальт-60 та ніобій-94.
Дослідники також зафіксували цезій-137 та америцій-241. Однак ці ізотопи можуть утворюватися як після випробувань ядерної зброї, так і внаслідок ядерних аварій, тому встановити їхнє точне походження складніше.
Не менш незвичну картину вчені побачили на самих бочках. За десятиліття вони перетворилися на місце проживання морських організмів: на металевих контейнерах ростуть анемони та губки, поруч оселилися краби.
Причина полягає в особливостях морського дна. Воно переважно вкрите м’яким мулом, а бочки стали однією з небагатьох твердих поверхонь, за які можуть закріпитися морські мешканці.
Поки невідомо, чи поглинають ці організми речовини з радіоактивних відходів. Для перевірки науковці взяли зразки води, донних відкладень, мікроорганізмів та інших живих організмів біля контейнерів.
Для порівняння команда також зібрала контрольні зразки в сусідніх природних скелястих місцях проживання.
Самі відходи належать до низькоактивних. Їх змішували з бетоном або бітумом, після чого запечатували в металевих бочках.
Тодішній спосіб утилізації, ймовірно, передбачав, що з часом вміст контейнерів поступово потраплятиме назовні та розсіюватиметься у величезному об’ємі океанської води.
Відомо, що лише Франція під час двох операцій у 1967 та 1969 роках скинула в океан понад 46 тисяч таких бочок. Цією ж зоною користувалися й інші європейські країни, тому походження кожного окремого контейнера дослідникам ще належить встановити.
Район почали детально картографувати ще минулого року за допомогою підводного робота UlyX. Тоді вдалося виявити 3355 окремих бочок.
Під час досліджень також зібрали 5000 літрів проб води, 345 кернів донних відкладень та 34 екземпляри риб і ракоподібних. Завдяки цим даним експедиція 2026 року змогла зосередитися на конкретних контейнерах, які найбільше зацікавили науковців.
